Йшов останній твій лист на папері,
ось поштар вже постукав у двері.
Там нікого... Вернувсь, закрив хвіртку,
а конверт кинув мовчки у скриньку.
Я колись повернусь, прочитаю…
через дні, чи роки…вже й не знаю.
Посірілий листок промовляє
хтось на мене й до сих пір чекає.
Щось примарилось…ніжне, мов спомин,
через довгі роки, кольоровий,
ось летить вже листочком кленовим
золотавим, а може й червоним...
Якась мить і безцінний дарунок
я до серця свого пригортаю
у ньому щем, наче гіркий трунок,
й вітру шепіт... "Його вже немає".
