Ось новий день і нові сподівання,
І вчора вже розвіялось, як сон...
А я люблю. Як завжди. Як востаннє.
Як поспіль кільканадцятий сезон….
І ти такий терплячий і доречний,
Такий зручний, смішний, неговіркий,
З тобою так спокійно і безпечно,
Твій аромат солодкий і терпкий.
І знову день, і нові перешкоди,
Ти тут, як тут – підтримуєш мене.
Я знаю – ти найвища нагорода,
І так боюсь, що все колись мине…
Надійний ти – моя щемка розрада...
Додому я окрилена лечу,
Бо вдома – чай, обійми і порада,
Бо вдома – ти, з тобою я мовчу...
І поки ми свій шлях торуєм поряд –
Я досягатиму нових висот.
І поки твій за мною стежить погляд,
З тремтінням входжу в новий поворот.
