(Дашавська музична школа)
Знайомі мені майже всі музиканти,
Що тут, на Дашавських теренах були.
Це дійсно артисти, народні таланти,
Котрі з кожним роком у гору росли.
В них руки магічні і серце орлине,
Гаряча, співуча і світла душа.
А праця і пісня – злились во єдине
Й в музичному темпі проходить життя.
Вони розійшлися по рідній країні
І дехто у Києві знайшов собі дах,
Але пам’ятають Дашаву до нині,
Бо тут починали музичний свій шлях.
Їх в школі навчали поваги й любові
Й майстерно тримати і свій інструмент.
Щоби кожна нота дзвеніла, як в слові,
І радий глядач був і сам диригент.
Тому пам’ятаймо і тих, хто освіту
Давав їм щоденно, щоб діти росли.
І кожну хвилину, любов’ю зігріту,
Вони були з ними, неначе батьки.
Роки ти існуєш у нашій Дашаві.
Не одним поколінням ти дала і фах.
І є вже заслужені, є і у славі.
Тепер ти узяла ще більший розмах.
По всьому районі є твої дільниці.
І скрізь дітей учать музичні майстри.
Знання набирають, як воду з криниці,
Щоб потім у душі людям занесли.
То жий й розвивайся, музична колиско!
Ти крила розкрила на волі свої.
Багато людей поклоняється низько
Тобі, за таланти, що ти дала такі.
