Поглянь на небо ясне синє,
На гори, що ген там в далині.
Радіймо, радіймо з тобою,
Що на цьому світі ми не одні.
Не минали з тобою нас грози,
Були у нас в сльозах розпачу дні.
Та здолали ми негаразди,
Бо були ми завжди не одні...
Я твої натрудженні руки ,
До обличчя свого притулю
І як в молоді наші роки,
Ніжно, ніжно тебе обійму.
Погладжу сріблясте волося,
Розправлю морщинки на твоїм лиці.
Не вірь дзеркалу ти ніколи,
Бо ми з тобою ще такі молоді...
Поважними стали наші діти,
Підростають онуки малі.
Повага та любов ота щира,
Нехай панує завжди в сім'ї.
