Щось у твоїх очах не дає забути
Не дає зупинитись і постаріти
Змушує жити. Змушує бути.
Змушує бігти на зустріч смерті.
Двох, які так безмежно вперті
Двох у яких так багато спільного
Живого та до безумства ніжного.
Чогось тепло суміжного.
У храмі любові.
Вигаданому.
Справжньому.
Усе це не може бути насправді.
Ось так навіть не спромігшись почати
Чи я зробив щось такого щоб тобі нашкодити
Чи я зробив щось такого щоб тебе відігнати
Усе це не має ніякого клятого змісту
А будні спраглі до втраченого сенсу
Я прагнув зробити тебе своїм світлом
А вийшло так що зробив своїм катом
І все що лишилось просто страждати
Від дати до дати.
У забутому храмі любові
