Віддалена,
а така колись рідна…
Прорахунки у часі дали збій…
Біля серця пригріта,
від нього ж відірвана,
як тепер бути душі моїй?
Ти підеш,
і я знаю, не вернешся…
Прошу, мою теплоту не розтрать,
залиши все в собі мною звершене,
лиш не бери моїх ти проклять,
я їх сам донесу
на своєму хресті,
хай для тебе вони не болять…
Пам’ятай мою посмішку
на змарнілім лиці,
і очі котрі життям ледь горять…
Залиши мої вірші
для тебе написані
на життєвих своїх сторінках…
Віддалена,
що була мені піснею,
що стала одним із проклять…
