А ти не мій, й моїм не був ніколи,
Ти не мій, й не будеш ти моїм.
Те, що ми разом, це лиш жарти долі,
Те, що ми разом, це лиш збіг подій.
Щасливими нам не судилось бути,
Твоя любов блукає десь в далі.
І хоч без тебе огортає смуток,
Та ти не мій, як жаль, що ти не мій.
І сплине час, коли з тобою разом...
Ти будеш десь далеко, в чужині.
Між нами буде ціле море сварок,
Між нами буде океан подій.
Ти будеш проклинати мене, знаю,
Від ревнощів згоряти все ж не смій!
Тебе одного лише я кохаю,
Хоч ти не мій, я знаю, що не мій.
Я тут попередні коментарі підгледів ( є в мене така звичка нехороша)... А в основі і має бути реальне життя і реальні переживання... Життя. воно таки вправний сценарист) Гарний твір...
Життя дарує сюрпризи і "сюрпризи", нічого не вдієш, але все до кращого 
ГАРНО ДУШЕВНО
