Вода (Сонет) Допоки в світі цім ще ж і моя пора, де ще недавно був і молодим, і дужим. В дитинстві воду пив криничну із відра, а батько на війні, бувало, що й з калюжі. В ливарному цеху, де спалює жара, істотно, споживав води багато дуже. Служити довелось в місцях, де мошкара й озера по лісах із льодової стужі. У Знам’янці живу. Тут васинська вода. Украй смачна на смак. Не гріх і продавати. За кілометрів три, де лісова гряда, теж озеро блищить, що звуть Берестуватим. Хоч спека, хоч мороз, а рівень не спада. І дна споконвіків ніхто не міг дістати. ––––––– ©Анатолій Загравенко.
ID: 733513 Рубрика: Поезія, Громадянська лірика дата надходження: 15.05.2017 08:39:09 © дата внесення змiн: 15.05.2017 08:39:34 автор: Анатолій Загравенко
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie