У природи все закономірно,
Хай погода хмуриться собі.
Не усі стежини в долі рівні,
Не усі погожі в долі дні.
Кожен рік у день на іменини,
Сум в очах жіночих проплива,
Бо із дзеркала всміхається нам щиро
Зовсім вже не юне те дівча.
Вже давно не довгоногі юнки,
За плечами – міх своїх турбот.
Доля нам підносить подарунки,
Зіткані то з болю, то з щедрот.
Розум й ніжність жінку прикрашають,
Бо хоробрість – для чоловіків.
Хай до уст вже зморшки прилягають,
Бійтесь зморшок на душі своїй!
Вік для добрих справ – не перепона,
Це в мудрості такий собі багаж.
Він не піддається під закони,
Сам собі малює свій пейзаж.
В нього свої пензлі й акварелі,
Гуаші і свій міцний мольберт.
Долі наші на тонкім папері,
Що вмістяться у малий конверт.
Все закономірно у природі,
Хай погода хмуриться собі,
Головне, коли в душі свобода,
Головне, щоби думки ясні!
