Я відрізала собі крила,
І викинула в сміття.
Я відрізала тоді, коли летіла,
Й потопталася по них разів зо п'ять.
А тепер я біль терплю із мужністю,
І витираю кров, що на підлогу капає.
Мабуть, не була мить слушною
Закоханою з неба падати.
Кровоточать рани, що хвилину ще
Крилами були великими.
Цього хотіла менше за усе,
Та сама відрізала і кинула.
От-от, студентки увесь час торочать про теє кохання, особливо зараз, перед сесією. Я ім кажу: "яке таке кохання, пропущені лекціі, якщо кохаєте - вчіть предмет". І все, немає кохання, як бабця пошепотіла.
Птаха в польоті відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вони змінюють колір інколи, а от відрізати іх неможливо.
Птаха в польоті відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Змінюють колір? Можливо. Та все ж... Цей вірш про мене, я таки відрізала собі крила і втратила змогу літати. Вдячна за коментар. Ваша думка доволі цікава
