Прикрили місяць хмароньки нічним шатром,
Сплелись реальні мрії, наче кокон в цвіті...
Метелик-поцілунок, наймиліший в світі,
У віртуозності проник в саме нутро.
Чуттєво тріпотів приємністю розрад,
У ніжних пестощах розширив свої крила.
В палких емоціях росла небесна сила,
Зачарувала неповторністю принад.
Звивались рухи, відкидаючи роки,
В тумані ясністю плескалась несміливість,
Прискорювалась в пульсі серця полохливість,
Метелик пурхав — розгубилися думки…
У дегустаціях топилися вуста,
Впивалися єством, шукали порятунок,
Переливались хоботком в нектарний трунок,
Шалів метелик, почуттями проростав...
Розбилось крилами падіння у танку,
Дзвінок любові пролунав, як душ потреба,
Закохані майнули у веселку неба,
Щасливо засіяли в райдужнім вінку. 2014
дякую 
