Світло
Візьмемось за руки,
підемо до світла
спинити ті муки
душі, що не звикла
до темряви ночі,
до тиші зірок,
де сяють лиш очі
промінням думок.
Ми зробимо радість
метою для себе,
запалимо милість
світанням на небі.
Вони поцілунком
на світло ведуть,
де чари чаклунки,
на нас упадуть.
В душі і на серці
себе відчинили,
на місці під сонцем
яке полюбили,
радіючи разом,
що це того варте,
бо правда із часом
розкриє всі карти.
Візьмемось за руки
коли вже світає,
хай ніч наші муки,
пітьмою сплітає,
якщо нам судилось
зійтися життям,
що спільним яснилось
для нас майбуттям.
Віктор Цвіт 05.04.17
