|
Але постали час та скрута
а сольство шле Пріам уСпарту.
Париса шле. Ти там спокутуй
Та не гендлюй за честь та варту.
У Спарті цар був,Менелай
Його жона Олена, гарна
Та Спарта то суворий край
Розмова з гультяєм не жарти.
Олена, вже давно не діва.
(росла давно у ній дочкА).
Краса, в дарунок, норовлива
Та тільки... розуму нема.
Ми всі залежимо від долі
Та хто нам долю малював
Тягнув, без дозволу к любові
Та до зірок собі тягав.
Така та доля, у Олени
Що вже на відкуп віддана
Так Афродіто зло веліла
Та до Париса відвела.
Тягніть на весла, бузувіри
Царевич! Час тобі тікати
Та за поруку та довіри
Час настає тебе вбивати.
Проходять дні, гуляє Троя
Крадіжку обмива, як слід.
Париса славить, як героя
Сурмили сурми серед бід.
Касандра, діва не безгрішна,
За дар пророцтва,… зла розплата
Ніхто не вірить,… безуспішна,
Що греки здумали розплату.
Та за розмови «дисидентські»
За панікерство та «брехню»
У буцегарню в тьмяні верстви
Посадовили, як свою.
Іще з давен тих, не любили,
Хто правду різав по очах,
По буцегарнях позакрили
На нашу совість та на страх.
А греки, мовби бусурмани,
Тягніть до бою всіх ероїв
Та на відплату, за оману,
Беріться всі царі за зброю.
Там був Діомед, цар аргоський
З Ітаки прибув Одисей,
Ахілл там був, Патрокл, Феніксе
І Нестор, старець, цар мілоський.
Аякси два, лихі до бою,
Адмед, Протисилай та Идомед
Та інші, цілий вінегрет,
Ще й військо потягли з собою.
Та дев’ять років бились греки,
Казали, що вони герої.
По мені, є герої в Трої.
Гектор, Мемнон, Пантиселея.
Та правлять ними лишень боги,
Боги чубляться,… горе нам.
В своїх божественних чертогах
Лупцюють всіх там по спинАм.
Гектор, загинув у двобої
Ахілла вжалила стріла.
Перебиваючи героїв
Колись скінчиться ЦЯ війна.
Пройшла доба героїв.Велич
Була, та осторонь пішла
Були герої, згибли в безвість
Була та Троя… загула.
А що Еней? Де той троянець?
Що мов несправжній козарлюга
Зібравши друзів, що мов ланець
Подавсь з руїн та до бурдюгу.
От що нам, братчики, робити?
Пита Еней, синок Анхізу.
Чи зоставатись в Трої жити
Або шукати знову призу.
О Афродіто! Мати моя!
Скажи синашу, як нам жити?
Енею, сину мій, герою!
Тобі дано лиш, Рим творити.
Тягнемо, браття, все лахміття
Та до човнів, на берег моря.
Час вирушати. Довголіття
Немає у козацькій долі.
________________________________
Як, що не так, то вибачайте.
Писав як міг, про що не знаю.
Але, хоч трохи прочитайте,
Я Вам усмішки всім бажаю.
Любіть країну та народ.
Женіть «героїв» та «богів»
Народ не бидло та не скот
Народ тримає трохи гнів.
ЛА́НЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Одягнена в лахміття людина; старець. ..
БУРДЮГ (тюрк.) примітивне архаїчне козацьке помешкання
землянкового та напівземлянкового типу.
#музыка
ID:
729683
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 20.04.2017 22:17:15
© дата внесення змiн: 20.04.2017 22:17:15
автор: Dema
Вкажіть причину вашої скарги
|
