Колосяться у степу жита,
Наче краля, нива золота,
З колосків заплетена коса,
І сріблиться на вінку роса.
В сні солодкім стиглії поля,
Звук комбайна чутно звіддаля.
Сняться їм тривожні врочі сни,
Коли з кралею прощаються вони.
Скинуть шати з ниви жниварі,
Перший сніп поставлять на столі,
І в потоках стиглого зерна,
Змиє слізьми гіркоту вона.
А поля із сумом і в журбі,
З нивою прощаються в мольбі.
Прийде час й в обіймах у стерні
Зустрічатимуть серпневі теплі дні.
