Можу думати про тебе годинами,
яким ти міг стати для мене.
Наділила тебе рисами,
яких і не мав, можливо ніколи.
Ну, найкращий з чоловіків,
само собою зрозуміло,
добрий, сміливий, молодецький,
ніжний, ласкавий, не Життя,
а казка, могла бути в мріях з тобою.
Задавака, самозакоханий можливо,
та це не біда, якщо руку покласти на серце,
це приборкують роки.
Душевний, терплячий напевно,
як і я, щось же тягне один до одного,
силою тяжіння крізь літа.
Немилосердне Життя було до мене і до тебе,
раз душі тягнуться одночасно.
Ми, як листя гнане вітром в осінній порі,
боячись розлетітися в різні сторони.