Коли падаєш в прірву
Варто намагатися вижити?
Чи може прийняти усе як є?
Чіплятися за гіллячки,
Дерти руки у кров
Чи летіти і насолоджуватись польотом?
Коли падаєш усе безнадійно,
Незалежно від того, борешся чи ні.
У будь-якому випадку впадеш.
Хіба хтось зловить тебе за руку.
Але тебе ніхто не зловив і ти падаєш далі.
Ти пролетів сотню метрів і нічого не змінилося.
Тоді приходить думка:"А чи падаю я взагалі?"
Намагаєшся встати, але підлоги нема.
Ну що ж, окей, падаємо далі,
Бо більше нічого не залишається.
Аж тут Ти впав. Виявляється, це боляче.
Але чому ти ще живий?
Що не дозволило тобі померти?
Чи, може, ти маєш для чогось жити?
Роздроблені кістки, біль нестерпний,
Шукаєш, чи не видно ніде уламків мозку або черепа.
Нема. Значить цілий.
Знову стараєшся стати на ноги.
А вони не хочу вставати.
Тому ти повзеш.
А чому ти повзеш?
Ти не знаєш?
Бо щось у тобі до останнього хоче жити.
