Ненавиджу бути хорошим,
Ненавиджу бути злим,
Ненавиджу думати про когось,
Ненавиджу думати повість.
Я постійно ненавиджу,
Я постільна нерухомість,
Я потрійно ненавиджу
Себе! Тебе! Кожного!
Не буде слова обережного,
Бо остогидло замріюватись,
Знесилюватись, намагатись змінюватись,
Думати про майбутнє,
Про людей, з якими не вийде щось путнє.
І бути бездарним о-сто-ги-дло!
Я не кращий за найгірше бидло,
Бо не вмію і не розумію елементарного
І нічого не роблю комусь потрібного.
Я - лиш груба робоча сила,
Але навіть цього я не посилив.
Ні хвороба, ні біда не косила:
Я - непотріб, який хтось у життя втілив.
(02.09.16. Бр, 4п)
Все. Все.
Ну? Вже?
Коли кінець?
Можна навпростець?
Нікуди ж не годжусь,
Цим зовсім не горджусь.
Ай, ну мовчи!
Хочеш – втечи.
Склади руки, вмри,
Бо дурні правила гри.
Я втомився жити так,
Себе носити і свій рюкзак
По світу в світі ілюзорному
І сподіватись жити по-інакшому.
(14.09.16. Кйв, 316)
