...Падай, падай, без пам'яті падай
Всьо, шо було, лишилось позаду... К. Скрябін
Впала....
Піднятись більше вже немає сил.
Закривши очі, на краю прірви, без страху стояла,
Зробивши крок вперед, вже не розправила я крил...
Відважна, гралася з вогнем.
Не думала, що світло може затягнути...
Не раз обпікшись, з смутком і жалем
Я гордо стверджувала: "Такому більше вже не бути!"
Та людей манить невідомість,
Втрачає сенс здоровий глузд...
Стан тіла - повна невагомість,
Солодко-кислуватий смак коханих уст... (с)
