нам завжди потрібно те, чого ми не маєм
і поки щастя хаотично переплітається з горем
ми всі можливі важливі шляхи оминаєм
у пошуках перманентного спокою
ми, поціновувачі красоти в простоті
пускаємо слину на хліб з водою
ми захлинаємось від складності життєвої гри
ми злі, ми черстві, нас світ називає масою рудою, ледь живою
ми кидаємось з межі до межі
розфарбовуємо у сіро-веселкових тонах життя
нам потрібно скинути з плечей вантажі
а мені пора перейти з “ми” на “я”
