...Коли сер Ісаак Ньютон казав, що він стояв на плечах титанів і завдяки цьому бачив далі за інших, він насправді явив нам зразок стриманого ставлення до власної постаті та власних здобутків. Адже згодом і плечі самого Ньютона перетворилися на наступний щабель - для тих, хто волів бачити далі, заради науки, прогресу, заради людства загалом.
Дійсно: ніщо нізвідки не береться та нікуди не зникає. Корифей і класик української музики, композитор, педагог, мистецтвознавець Левко Ревуцький (1889 - 1977) - яскравий приклад для цього спостереження.
Свого часу він навчався у видатних попередників - титанів: Глієра, Лисенка, Короткевича, Ходоровського. Талант, наполегливість, невтомна працелюбність + розуміння, що побачити майбутнє можна, тільки стоячи на плечах титанів, - ось секрет того, як згодом Ревуцький і сам зробив внесок в розвиток українського музичного мистецтва, збагатив його своєю творчістю, прозріннями та підставив плече новим титанам.
Ревуцький навчав тих, хто понесли світоч музичної культури далі, в ще небачені світи. Серед учнів Ревуцького - М. Дремлюга, В. Гомоляка, О. Андреєва, Г. Жуковський, брати Майбороди, В. Кирейко, А. Филипенко, С. Жданов, А. Коломієць, О. Зноско-Боровський, Л. Левитова, Г. Мірецький, В. Рождественський, Л. Грабовський.
Не забував він і вчителів, титанів-попередників: у 50-і роки ним виконана величезна робота з редагування та підготовки до видання музичної спадку Миколи Лисенка. Ревуцький, як і його сучасник Борис Лятошинський, шукав і знаходив нове у поєднанні здобутків української народної, фольклорної культури та досягнень професійної музичної школи. В його обробці добре відомі українські народні пісні "Їхав козак на війноньку", "Червона ружа", "Та ой крикнули журавлі", "Чуєш, брате мій", колисанка "Ходить сон" та інші.
Ревуцький за життя отримав чимало відзнак і премій; він очолював Спілку композиторів України та обирався до Верховної Ради УРСР. Композитор нібито безпечно пережив найтемніші роки минулого століття, однак є дані, що свого часу йому довелося просто знищити деякі свої твори, аби уникнути репресій (зокрема, Симфонію № 3). На початку 50-х років розгорнулася боротьба з "формалізмом" в музиці: все, що не відповідало офіційним уявленням про "радянську" музику, оголошувалося "антинародним мотлохом", автори якого зазнавали переслідувань та утисків. Той, хто творив бодай щось, знає, що плоди творчості - як діти: а кривдження дітей сприймається завжди надзвичайно болісно та виключно особисто. Напевно, що Ревуцькому далося непросто нищення своїх творів. Загалом - це диво, що він вижив і встиг стільки зробити: на час його життя припало кілька хвиль репресій, він також був у діючий армії у 1916-1918 роках, під час Першої світової війни.
Левко Ревуцький лишив нам багату спадщину - і як композитор, і як педагог, і як свідок і літописець доби. Сьогодні - 128-а річниця від дня народження Левка Миколайовича. Вшануємо його пам'ять та послухаємо цей натхненний хвилюючий твір
20/02/2017
