Ми різні, зовсім непохожі,
Ми наче маєм два світи
У сірі будні, непогожі
Якось пройшлась я там, де й ти
Зустрілись поглядом з тобою,
Та огорнула теплота
Зовсім невинною ходьбою
Пройшлась повз тебе, від бедра
Ти усміхнувся ненароком
У мене наче знесло дах,
І в слід мені, підморгнув оком
І сталось у душі "ба-бах"
Та минув день, проходить й другий
А у душі скрипить печаль.
Невже ніколи не забуду
Мені себе, безмежно жаль...
Лишень ще раз тебе зустріти
І я змінила би усе!
Ох, ну кого про це молити?
Хто ж долю цю, в руках несе?
Мене ти наче не шукаєш
Повз вулиці, мимо людей.
Невже і дійсно ти не знаєш?
Той хто шукає, той знайде
І у полоні цих печалей
У сірий, непогожий день,
Тебе я знову зустрічаю
Мимо прохожих цих людей
