Пишу, тобі, коханная цей лист,
У нім звіряюсь в радощах й тривогах,
Коли будеш читати - посміхнись!
І легшою буде твоя дорога.
Ти знаєш, я сумую за тобою,
Моя журба - немовби джерело.
Зробить несила щось мені з собою,
Бо щось важке набухло в грудях, наросло...
Чогось мені тривожно і не знаю,
Чи згадуєш мене собі, чи ні.
А лиш десь присяду - і думоньку гадаю,
Ввижаються в тумані твої очі чарівні.
Сумую за тобою і рахую днини,
До того того дня, коли тебе зустріну знов,
Не буде, певно, кращої в житті години
Бо ще ясніше спалане тоді любов.
Чекаю. Приїзди моя надіє,Ю
З тобою, якось легше на душі.
Без тебе важко, але спогадами лину
У ті прекрасні дні, де ми удвох були.
19,04,2016
Тоді твої усмішки розквітали
Немов троянд, червоних пелюстки.
Дивились в очі одне одному й чекали...
Чого? Хто ж зна чого! Чогось ждали.
І ми таки з тобою дочекались!
В той день, здавалося, найкращий на землі.
В коханні одне-одному зізнались
Й були щасливі. От були дурні!
05,02,2017
