Крізь біль і втрати ми до мрії йшли,
Терпіли голод, холод та знущання,
Незламними та вільними були,
І очі закривали на страждання.
Наслухавшись казок та балачок,
Які співала нам шалена влада,
Заснув, як камінь, втомлений народ,
Хоча і бачив, що у владі – зрада.
Прийшов наш час піднятися з колін,
Прокинься, Україно, досить спати!
Зродились ми із попелу руїн,
Для того, щоб Країну захищати!
Повстали вільні воїни УПА,
Проти свавілля, нечисті та зради.
Розпочалася визвольна війна,
Очищення від зрадників та «вати».
Ми воїни, ми на своїй землі,
І ми не з тих, хто звикли відступати!
Ми українці, сильні та міцні,
І здатні рідну землю відстояти!
Олександр Кобиляков
