Її погляд був чистий, як зоря
Але настільки сповнений жалю-
Здається,ніби виступить сльоза
Яка і так рветься на волю.
Її усмішка приховувала сум
Настільки майстерно, так щиро
Й проймала, наче тіло струм;
В повітрі, ніби пахло миром.
Здається, що усі ще десь живі,
Що втрат не було- все брехня.
А спогади ще зовсім молоді...
І світ цей - не розчарування.
Що все прожите і набуте- сон
І скоро все почнеться знов.
Нове життя і зовсім новий тон
Давно перерозказаних розмов.
Її постава така,як прагне її світ:
Горда, сильна і... така боязка.
Світ цей дивний, світ-навиворіт,
І жити в ньому-це доля важка...
Її погляд був чистий як зоря
Але настільки сповнений жалю...
Сама ж вона-розквітла,молода
І пахне цвітом мигдалю...
