Я в билинах, у думах, у свіжжому вітрі,
У степах, в ковилах, у росі,
Я десь там, де ще люди бувають привітні,
Я сьогодні не там, де усі.
Я не там, де у розкошах гине сумління,
Де грубіють не руки – серця,
Де не вміють любити, вмирає надія,
І зникає усмішка з лиця.
Я десь там, де ратай у безмежному полі
Як володар держави стоїть,
Де і матір шанують і хліба доволі,
Де не брешуть, раз Бог не велить.
Десь далеко – у спогадах, снах чи у мріях,
Де по морю пливуть кораблі,
Де і другу радіють, і брату радіють
І не гублять своєї землі.
А на цій, на стражденній, де лиху роздолля,
Так невтішно й безрадісно жить...
Та немає без неї ні щастя, ні долі,
І не можу ЇЇ не любить!
