Я народилася в вербовім краї,
Де річка хлюпає в пологі береги,
Де джерельце сміється водограєм,
Де все моєму серцю до снаги.
Де верболіз край річки виглядає
Як каченята у воді хлюпочуть,
А поруч качка з качуром гукають -
Нагодувати їх ряскою хочуть.
Десь, зовсім близько, тут Тарас Шевченко
Описував таку саму картину -
На цій землі залишив дух свій вічний,
Свою любов до неньки України.
Де в кожнім березі росте своя калина
І солов'ями повняться гаї -
Це й є моя маленька батьківщина,
Де я лишила корені свої.
Тому мені щоночі сняться верби
І тихий став з лататтям край села,
І стежка по якій босоніж мчала
Тоді, коли маленькою була.
Я оселилася в степу безкраїм,
Де колоситься шовком ковила,
Але у віршАх я завжди співаю
Про край, де я маленькою була.
Про край в якім черпаю я натхнення,
Про край в який душею проросла,
Де свого плоду найцінніше зерня
Джерельною водою полила.
)
