Побратими
Був бій, гарячий і жорстокий, на світанні,
як блискавка, під час грози вночі,
і може був той бій для декого останній,
а в лісі стиха озивалися сичі.
Важко пораненого побратим знайшов,
- Тримайся брате! Ми ще вип’ємо з тобою!
Іще твій час останній не прийшов.
Я друже винесу тебе із поля бою!
А той все марив: - Мамо я прийшов!
Як бачите, я цілий і здоровий.
Всі кола Пекла з побратимами пройшов,
я знову з Вами Рік зустріну Новий.
Для мене вже скінчилася Війна!
Чуєте, мамо! Більше не стріляють.
Усе скінчилося і знов прийде Весна,
і вже пташки із Вирію вертають.
Я повернуся навіть з Небуття!
Не плачте, мамо! Якось на світанку,
ще не скінчилося моє земне життя,
я зазирну в віконце крізь фіранку.
Бог милосердний рятував життя,
допомагаючи їм вийти з того бою.
Ніс друга побратим, немов дитя,
від куль ворожих прикриваючи собою.
Два побратими стали більше ніж брати,
- Тримайся, ми вже вийшли з поля бою!
Зовсім не маєш права ти від нас піти,
я ж обіцяв, що ми ще вип’ємо з тобою.
Ще прийде день і ми повернемось додому,
і нас зустріне на порозі рідна мати,
от вже й прийшли, здолали біль і втому,
вже лікарям про тебе час подбати.
А Навесні вони сиділи за столом,
обоє матері були як рідні діти
і все здавалося лише жахливим сном,
бо мають жити молоді й життю радіти.
...мають жити молоді й життю радіти.
Я так боялася, щоб він доніс бійця,
І весну разом, мирну, щоб зустріли,
Й поезія сподобалася ця,
Бо ж душу і мою нею зігріли.
Спасибі Вам. Гарно у Вас виходить і українською.
