Пригадай вже нарешті паролі,
Хоч сьогодні прошу не йди.
Так я звикла до іншої ролі,
Так я звикла, звикнеш і ти.
Обійми мене ніжно та міцно,
Я в руках твоїх стану мов дим.
Лиш на мить залишусь непомітно,
І колись може скину свій грим.
Дежав'ю вже минулих історій,
Не покине мене ні на мить.
Я топлюся у новому "морі"
А воно так самотньо шумить.
Хриплі душі немов магнітом,
Протилежність все ж тягне до себе.
Зацвіте і мій терен тим цвітом,
Зацвіте десь ліворуч від ребер.
Так за мить спалахнула пожежа,
Яка міцно у серці дрімала.
Так я стала ніжно-бентежна,
Поміж тим я нічого не мала.
Ти забравши розбитую душу,
Залишив мене з білими стінами.
Так я тишу між нами не зрушу,
Так не хочеться бути з руїнами.
Я не впевнена довго чи холодно
Чи ти вміло залишив сліди.
Я здається згубила голову,
Та сьогодні прошу не йди...
