По шпалері хміль до сонця пнеться
І стає все вищим з кожним днем.
Аромат хмільний навкруг несеться,
Ще виразнішим стає з дощем.
Зеленіють шишок цілі грона,
Що звисають низько до землі,
Від найменшого внизу бутона
І аж до вершечка на петлі.
Між рядками вітер все гуляє,
Тихо він у листі шелестить,
Мило із кущами розмовляє
І рости скоріше їм велить.
А кущі шикуються в колони,
Як солдати стали на парад
І за зброю їм слугують грона -
Хмільових плантацій чіткий ряд.
Я іду рядами поміж хмелем
І на серці любо так мені,
Бо тут частка праці є й від мене:
Доглядала я цей хміль з весни.
))) Теж пригадую ті коллективні суботники із збирання хмілю...))) 
