Як но зайду до пуделка,
вмкнусі в інтернеті,
пишут хлопці ми здалека
по їднім куплеті.
Їден пише, жи не лише,
другий- жи мі любит,
ну а третий- жи Ахмед,
за мене сі чубит.
Ми писав, жи сі сварив
за мене з Хусаном,
казав, жи му пригрозив
та й якимсь Разаном.
А з самої Гамерики
пишут генерали-
всі вдівцями поставали,
а чи жінок мали?
Генерали, адмірали-
а чи чин той знало?
Кожен хоче сі женити,
тілько грошей мало.
Та нашо му туті гроші?
Я в селі всьо маю:
бульби маю повні кОші,
худобу тримаю.
Як сі того начитаю-
всі пишут єднако...
чи разом до школи ходят
з тутов голов с...ков.
Йой ви мої кавалєри...
Та ж я- українка,
та пропадьте до холєри,-
вже схована знимка.
Так, так, хлопці, я- вкраїнка
і тутка хрещена,
а вам тілько в голові
розпуста шалена.
Не пишіт ми більше того,
не просіт у друзі,
маю нині на приміті
у своїй окрузі.
Най си буде, жи він бідний,
за то мої крови,
Йой, Іванцю, ти мій рідний,
Дам тобі любови.
.................................................
Скільки блуду в цілім світі
та скільки обману,
не пишіть ви, вражі діти,
вашою не стану.
Наші хлопці, як соколи,
Цілуй- серце мліє,
А чужинець- він чужий,
Він так не зуміє.
Скільки блуду в цілім світі
та скільки обману,
не пишіть ви, вражі діти,
вашою не стану.
Наші хлопці, як соколи,
Цілуй- серце мліє,
А чужинець- він чужий,
Він так не зуміє. Прекрасно відшила.
