І ти, і я - дрібні частинки світу,
Немов у хмари краплі дощові.
Без нас в садах не стане менше цвіту
І весни прийдуть, як завжди, нові.
Ми лиш травинки у полях природи.
Тонкі хвоїнки у її лісах.
Ми - камінці в гірських пластах породи,
Стрічки струмків, що губляться в морях.
Та ти і я теплом душі і серця
Тримаєм Всесвіт на своїх плечах,
Бо сліз чиїхсь осушуєм озерця,
Вогонь надій запалюєм в очах.
Без нас у світі буде менш любові,
І менше стане ласки й доброти,
Не знайде хтось розради в щирім слові
І хтось не виллє з серця гіркоти.
Так, ти і я - малі частинки світу
( Й без нас у вічність весни відлетять)),
Але ж тому так ясно Сонце світить,
Що в нім дрібні частки палахкотять.
