Дрібними колосками запліталась доля
Сивим вітром гойдалась колискова
Гілочки похилила старенька тополя
Голодна вечеря лягала селом довкола
В миски по вінця наливались сльози
Хлипала малеча од болю голодного
В шибку заглядали палючі морози
Обіймала мати сина вже холодного...
Степом, степом...чути крики й стогін
Скрипом снує смерть посміхаючись
Знов і знов в очах той чорний спомин
Маля в колисці - плачем захлинаючись
Спогадами тремтять свічки в руках
Душі в молитві щирій сповідаються
Пам'ять гіркотою не загубиться в роках
...Зморені птахи у небо підіймаються...