Тебе немає поруч. Твердь і яв.
Я знов і знов заплющу очі сірі...(с)
Тебе немає поруч(с) Час іде
у ніч, в яку не жить, а - животіти,
відчути дотик леза за оте,
що світ твій намагалась відтворити
в своїй уяві.
Торкнула святе...
Пробач мене…
Я - злагода, повір,
але ж мені належить тільки вірш,
в якому сповідалась...
Ти ж бо, віриш?
Таємне - вголос:
Я…тобі…о, ні!
не напишу таємного листа,
скоріш на марево таке бажання схоже -
сумую віршем наче сирота…
Пробач, любисток, терпкості напій -
це марили осінні днини і дощі
бо знали - ти належав не мені,
бо тіло лише келих для душі…
У Дивосвіті - два світи планет
осяяних промінчиком «Люблю...»
У віршомовстві відчайдушних плетив,
відчуй, мій милий, як тебе молю…