Сиджу один, пуста кімната тихо,
Тіло холодне, чути звук серцебиття,
На ліжку кров, в руках навушники,
Під музику хотів прощатись з життям.
Згадав усе пов'язане із нею,
Ковток виниа, якій приємний смак ,
Хтось стукав пару раз у дерев'яні двері,
Ну не зумів піднятися, слабкість вже в ногах .
Думки якісь незрозумілі, негативні ,
Перед очима все його пусте життя,
Згадав всі фрази був її фальшиві,
Як у коханні пару раз йому клялась.
Піднятись хочеться вдихнути диму,
Останній раз відчути алкоголю смак,
Здається просто стало , і в одночас дивно,
І вроді зрозуміло все, ну це не так.
Він був кохава її, нікому це не зрозуміти,
Бо в світі залишилось мало таких почуттів,
Він покохав щиро, як колись в дитинстві,
В замін цього всього нічого не хотів.
Ну а вона в замін що наробила?
Дала надію і мізерний шанс,
Дивлячись в очі говорола,
Клянусь взаємно це, не переймайся так.
І почуттями інших я не вмію гратись,
Тай із людей я не таких,
Завжди говорю правду тільки,
Не заробляю я собі гріхи.
Але це фальшю було,
Жаль тільки пізно зрозумів,
Що ти пуста як ця бутилка,
Вина, яке я тільки що допив.
Тому собі порізав руки,
Кров з них тече разом з вином,
І слухаю в навушниках приємниі звуки,
Входжу у вічний, без болі сон.
ID:
698763
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 05.11.2016 16:35:38
© дата внесення змiн: 05.11.2016 16:35:38
автор: moon_in_the_dark
Вкажіть причину вашої скарги
|
