|
Сьогодні у неї був чудовий день! Стільки емоцій вона давно уже не отримувала. Дивно, як 21 річний хлопчина змусив її посміхатись ввесь час, протягом усього дня, впродовж усього проекту. Стільки щирості в сказаних словах, вона не чула уже тривалий час. Думаю, що саме завдяки йому вона може знову посміхатись, не відчуваючи біль спустошеності, а лише теплоту подиху та слів. Спасибі, що допоміг перегорнути сторінку і розпочати нову.
Вона надто довго намагалась запам’ятати його риси обличчя, його посмішку, його запах. Сьогодні вони бачилися востаннє, і цей час надто швидко для них промайнув. Вона хвилинами вдивлялась в його обличчя намагаючись запам’ятати усе. У ці хвилини світ і люди, які проходили поряд розчинялися в повітрі у них були лише вони. Мимоволі помічала в його очах погляд дитячої наївності, а також невпевненість. «У нас є лише година, а я уже ненавиджу ту хвилину, коли повинна сказати тобі прощай!» - сказала вона знаючи, що не повинна була цього робити! Не мала права, дозволити собі розслабитися, бо знає як це боляче говорити до зустрічі, знаючи, що не побачить його знову. Він забуде її відразу ж, як перетне кордон своєї країни. Надто близько дозволила йому наблизитись, тепер середина кричить, розривається, серцебиття не стихає, а вона й справді не знає,чи зможе його відпустити… Дозволивши собі щось нове, їй потрібно заплатити за це і ціна надто висока та заборонити собі не в силі, бо бажання сильніше здорового глузду. Він сказав, що простіше ненавидіти тебе, ніж обожнювати. Думаю, їй варто зробити так само, бо у ньому вона побачила те, що уже тривалий час не може побачити в інших, можливо саме тому вона дозволила йому закрастись і потрапити в саме серце. Вона одружилася з першим зустрічним, хоча завжди дивувалась людям, які це робили… Вона обіцяла, що не буде плакати – проте сльози їй непідвладні. Знаю, що їй було нелегко, та все ж таки, вона знайшла у собі сили залишити будинок доки він ще спав. Вона кричала, не хотіла їхати, але холодний розум взяв над нею верх і о 5.00 вона перетнула останню сходинку. На мить зупинилась перед будинком в надії, що двері відчиняться і він не дозволить їй піти, та реальність жорстока… Вона востаннє промовила: «Бувай! Я сумуватиму!» і залишила усе, окрім останніх слів, бо лише їх вона забрала із собою. Вони дуже міцно закарбувалися у її пам’яті і постійно чула голос у своїй голові: - «Я знайду тебе в Україні! Я приїду у твоє місто і тоді усе буде по іншому, бо я хочу розмовляти з тобою, твоєю мовою!». Можливо він мав рацію і їй справді простіше буде ненавидіти його, але як це зробити, коли немає причин для ненависті.
Подорож на морське око – це день один з найкращих днів у її житті. Вони на мить впали у дитинство і вогник в їхніх очах помітили усі. Вони немов діти гралися в сніжки, торкались руками один одного, сміялись як діти, так щиро і невинно. Цього дня вона справді була щаслива. Вони відірвались від усіх і впродовж двох годин були лише сніжні кульки, туман, дорога та він і вона. Я пам’ятаю, як вона говорила йому: « Я щаслива, що саме ти в цей день був зі мною і навіть якщо ми більше ніколи не зустрінемось, я щаслива, що ти був в моєму житті, бо в мені щось змінилось. Моя оболонка уже не така міцна, я знову почала відчувати! І це завдяки тобі…»
Прокинувшись вранці уже далеко від нього, вона намагалась зібрати усі спогади разом та це неможливо, бо частину він забрав із собою, залишивши лише фрагменти. «…Сьогодні перша ніч без нього, ти не повіриш та вона була самотня і холодна… сьогодні вона така ж, як і усі до нього…» Усю ніч вона плакала , хоча обіцяла собі цього не робити. Мокра подушка дала їй зрозуміти, що все що їй потрібно це не прокидатись доти доки триватиме цей сон, доки час не зітре усі спогади, бо ненавидіти його простіше, проте неможливо! Думаю, що вона зустріла свою людину. В її житті він з’явився спонтанно і надто швидко його залишив, це як сон після якого не хочеться прокидатись. Я усім серцем вірю, що одного дня він з’явиться у її житті, і скаже: «Я знайшов тебе і уже більше ніколи не відпущу!» , та здоровий глузд заперечує усе сказане і не дозволяє вірити в дива.
09:56 год
28 лютого 2015 року
ID:
565838
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.03.2015 14:28:01
© дата внесення змiн: 11.03.2015 14:29:23
автор: masandra
Вкажіть причину вашої скарги
|
