Монолог Масяні
Хто кормили, хто поїли,
Хто мені дарує крила!
Всіх люблю і всіх цілую –
Радість Вам свою дарую!
Залікую рани всі!
Заспіваю по весні!
Трошки з’їм напевно м’яса?
І зап’ю ріденьким квасом…
Ви ж не проти, хазяї?
М’ясо ж сниться вже мені!
Бо сухий отой «люкс-корм»,
Я ковтаю із вином…
Просто так прошу ще меду…
Хоч він точно без потреби!
Шоколад був би не проти:
Це не вплине на доходи?
Дорога же курча-ляда!
Тая Ваша чоколяда…
Навіть Ви вже не їсте…
Щось це ніби золоте?
Ну, тоді прошу ікри
Для породи і краси!
Хоч одне зернятко кави…
Я би згриз в своїй забаві!
Я Вас ніжно так кохаю!
Лиш господаря я знаю!
А чужого загризу,
Бо я хату стережу!
Ви не смійтесь, що я важу
Два кіло у нетто-вАзі!
А харизми пів мішка:
Я ж полюю на кота,
І на псів великих також,
Бо належу до відважних!
11. 10. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
