Ну, ось ти йдеш! Я знаю, ти йти мусиш.
Твоя душа роздвоєне на два.
Ти ,покрадьки від мене ,сльози сушиш,
Щоб я не плакала. Це не твоя вина.
Я все ж ридаю, знищена надія
З тобою доживати старший вік,
У тебе муж, я мама, що ж я вдію?
Бажаю щастя ,що Бог тобі прирік.
Я буду вірить , ти моя лелека,
У рідну хаду згодом прилетиш
І зменшиться дорога та далека,
Я пригорну , і буде як колись.
Цей вірш зрозумілий тільки мамам! Моя доня живе далеко.Думалося переїдуть ближче до нас, та не виходить. Завтра відїжджає. Не знати чи коли ще побачу її.
О. не сумуй так, Наталочко! Твоя доня завжди залишиться із тобою в думках, молитвах, на відео, та фото. У телефоні, скайпі, листах. Що таке відстань для рідних? То лише кілометри. Вас же поєднує спільний дух та думка. Усе буде добре! Нехай доня буде щасливою!
Життя...У кожного доля
