І кожен день по комусь роковини…
Чи дев’ять, сорок днів чи три,
Укрили поле українське чорні домовини
В яких лежать відважні воїни-сини.
І кожен день палає свічка-спомин
По комусь, хто уже давно на небесах…
Він був найближчим або ледь знайомим…
Забрала тисячі оця страшна війна!
І сліз пролито було вже немало,
Ікони в церкві плакали від молитов,
Криваві рани образи святі являли
Біда і смерть приходять мовчки знов і знов…
Чи край цьому колись настане?
Чи лиху цьому буде вже кінець?
І знов я чую лиш одне: «Не знаю…»
Терновий ще ми не знімаємо вінець!
07.08.2016
