Кульбаби жовтий цвіт в вінок сплітаю,
не знаю, на любов чи на розлуку.
Немов кришталь,розбив ти моє серце.
За що я п'ю таку солодку муку.
Я бачу сон, у нім приходиш ти,
неначе марево посеред ночі.
Я відчуваю подих твій й тепло,
я ніжність відчуваю, бачу очі.
Ця ніч - кохання неземного час,
в полоні рук твоїх згораю.
Твої цілунки, наче дотик вітру.
І я шепочу, що тебе кохаю.
А ранком знову прокидаюся одна.
Караю серце за солодку муку.
Лиш цвіт кульбаби ти залишив на вікні,
не знаю, на любов чи на розлуку.
Автор: Лариса Мандзюк.
