Я знов пишу тобі цього листа,
Та, й як раніш, його не відправляю.
Причиною є істина проста:
Ти не моя, а я тебе кохаю.
Я пам'ятаю стиглий аромат
Твого волосся з нотками парфуму,
Блискучі очі, схожі на смарагд,
В яких немає ані краплі суму.
Ти мені снишся майже кожну ніч,
Як ти мене закоханно цілуєш,
Так міцно обіймаєш і мовчиш,
І цей момент, по-справжньому, цінуєш.
Але наранок все зникає знов,
Й твоі цілунки - витівки уяви.
Тобі вже не потрібна ця любов,
Як і моя, в твоїм житті, поява.
Тому я знов пишу тобі листа,
Та ти його ніколи не побачиш.
Причиною є істина проста:
По-справжньому цінуєш те, що втратиш.
Т.І.
