Яка красива вона без мене,
Яка щаслива, яка.. Яка...
Живе спокійно вона, й проблеми
Старі і дикії забува.
Все ті ж парфуми, що зводять розум
Все ж та усмішка, і доброта.
Поговорити б із нею трішки,
Але зі мною тепер не та.
А я дивлюся на неї знову,
Куди іде, на які шляхи.
І як же жити, скажіть хто-небудь
Коли зі мною не ти , не ти.
І як без мене вона? Ох, як же?
Чому не плаче, а п*є вино.
Чому не вдома сидить у спальні,
А поспішає тепер в кіно.
А я і тінню для неї став би,
Вогнем у темряві, щастям в сні.
Лише б вона повела з собою,
Лише б не кинула тут, на дні.
Вона красива, а я? А що я?
Яким був з нею, не буду більш.
Моя красуня, моя лілея
Мій неповторний єдиний вірш.