Безмежні простори – степи неозорі,
Ліси, синіх рік ніжна гладь,
Величні вершини, ясні полонини,
Смарагдова зелень Карпат.
І море прекрасне, і сонечко ясне,
Й безкрайого неба блакить
Рожеві світання, і вітру вітання,
Ну , як же це все не любить?!
Або оці зорі ясні і прозорі,
Ці літнії ночі духмяні,
Пісні солов'їні, ці трелі пташині,
І саду убори весняні?
Міста легкокрилі, привітні всім милі
Біленьке чернігівські села,
Херсонській простори пшениці, як море,
Подільських ланів ніжну зелень.
Або наші люди, завжди і усюди
Співучо - веселі, привітні.
В бою, як та криця, в житті, як годиться,
Як мирні господарі літні.
Ну ,як не любити красу цю сповиту
Оспівану Сковородою,
Великим Шевченком, Франком, Короленком
І Лисенка злото – струною?!
Багата хлібами, садів врожаями,
Багата вугіллям і сталлю,
Багата й на вина моя Україна,
Багата минулої слави.
Моя Україна ніколи не згине.
Не вмре твоя слава минула.
Татарів трощила, ляхів сміло била,
Тевтонії рабом не була.
Ти ниць не упала, нікому не далась,
Ніколи колін не згинала.
І тільки Московії єдиновірній
Поклін сподівання віддала.
Моя Україна без «братніх» обіймів
Брехливих братів-москалів
Всі нетрі здолаєш, зорею засяєш
Над світом навіки -віків!
Цвіти, розвивайся, красою вкривайся
Вкраїна, нескорена мати.
Довічно любити, в біді боронити
Ми будем про тебе співати!
1960 - 2016
ID:
674645
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 26.06.2016 23:13:27
© дата внесення змiн: 17.07.2016 21:16:54
автор: Юрій Прозрівший
Вкажіть причину вашої скарги
|