Лунають струни старої гітари,
Тихо дощить за вікном.
Кудись так швидко поспішають хмари,
І всіх огорнуло вже сном.
Заплющуй очі скоріш:
Покинуть тебе всі турботи.
І станеш ти уже добріш,
І дивні зберуться істоти.
У цьому світі ти–неофіт,
Навколо безмежність загадок.
Здіймешся вже ти у політ:
Дісталось тобі це у спадок.
Там світло, тихо, люб'язно.
Ніхто не скривдить тебе.
Немає там сонця, та ясно.
Комфортно почуєш себе.
Як діти до матері,
Всі ми линем туди,
У сни оранжеві,
Лишаємо тільки сліди.
Та ми живемо, а не спимо–
Нам треба поспішати.
Та ввечері ми знову йдемо
І хочемо усе залишати.
Полинути в ті оранжеві сни:
Вітри нам не будуть віяти,
Нам не мішатимуть стіни.
А поки ми можемо мріяти...
