Не від Христа хресна моя любов,
Ходою в сто років по скронях, напевно.
Святі довго не ходять повз мене
І навряд би пройшли коли знов.
І справа не в тому, що винне небо,
І навіть не в тім, що ніхто виною.
Я просто не знаю, як важко без тебе,
Бо не знаю, як легко з тобою.
Якщо сон мене враз не знищить,
Най відчую твою тривогу.
Я щоранку втрачаю більше,
Аніж потім вночі знаходжу.
Лиш дві речі на спомин — кохання і страх,
Що постійно чомусь на заваді.
Твоя справа —
знаходити правду в моїх словах,
Моя справа —
знаходить слова в моїй правді.
Не від Христа хресна моя любов,
Ходою в сто років по скронях, напевно.
Святі довго не ходять повз мене
І навряд би пройшли коли знов.
Якби ж небо в собі мало бога,
Що сортує душевні молитви,
Я би просила одного —
Більш ні про що не просити!
