«На край небосхилу, туманний, сумний,
Йшла ніч, набрякаючи зорями й тінями.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Великдень. 1916. Сто років минуло…
Ніч блукала вулицями
Старого хворого міста
(Ніч – ця стара жебрачка
В свитині латаній
З патлами нечесаними Часом –
З руками – стрілками годинника,
З очима – банькуватими сновидами –
Блукала)
А потім пагорбами –
Саме цими – зеленими,
Саме оцими
(Вирийте на вершині кожного
Криницю глибоку,
Щоб зазирнути в саме потойбіччя,
Рийте кротами сліпими, рийте!)
Блукала
Збираючи зорі в свою торбу діряву,
Дмухаючи на Місяць-жарівку
Чи лямпу гасову
(Кожна лямпа – нафтарня)
Своїми вустами пошерхлими,
Подихом сухим-сухотним
Дихала
Часом
Кроносом нечесаним.
А ми думали темно
А ми думали ніч
А то нам насправді
Повиколювали очі
Зайди в червоних мундирах -
Покидьки Кромвеля
(Їх гнилі човни не втопило
Море ірландське студене,
Чи то не студене, а лише солоне)
А ми біля пошти
Над якою прапор мальований гірчицею
А ми так – лише хотіли по кулі в серце
Після Великодня,
А ми так – бо весна, а ми лишень так –
Чомусь померти вирішили
Чи то стати темою
Для пісні чи для то для стогону
Куликів на болотах
І завивання вітру.
Ми так – для теми
Ловили серцями кулі
З гавкаючих англійських крісів…
Бо ж понеділок - поливаний.
сей спів, хоч тугою повитий,
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу
-автора сих слів люблю, як батька, як прапор, як сонце
А Маяковський в 1916 році у фіналі вірша "Надоело" написав: Когда все расселятся в раю и в аду,
земля итогами подведена будет —
помните:
в 1916 году
из Петрограда исчезли красивые люди.
Цікаво, чи знав Маяковський, яку втрату пережив Львів у тому 16-му році...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Навряд чи він знав чи хоча б задумувався про це... Всі поети дуже відчували епоху. Іноді не витримували божевілля епохи і стрілялися...
Ось знайшла статтю "Вчені виявили неймовірну генечну подібність древніх українців із сучасними ірландцями". http://fastnews.info/ru/news/3/5188/
Судячи з вашої творчості, щось у цьому є!
Моєму кумиру
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це справді так. Колись дуже давно - 3000 років до нової ери предки індоївропейських народів почали розселятися по світу з степів України...
чомусь вирішили ... чи то для стогону куликів на болотах... ловити серцями кулі... Неперевершено. Як завжди.
Певно, десь саме так Доля висотує з Вічності ниточки наших життів.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук і таке глибоке розуміння моїх творів...
???? Чому "фантазуєте"? Це просто верлібри про історію Ірландії. В поетичній формі, звісно.... 
Це справді так. Колись дуже давно - 3000 років до нової ери предки індоївропейських народів почали розселятися по світу з степів України... 
