невизначеність емоцій ускладнює мені життя.
приплив тривоги...
страху в очі знову дивлюся я.
чого боюся?
я не знаю, лиш хаос в голові —
то накриває, відпускає...
набридло це мені.
ношу з собою параною, як фото в гаманці,
бо вона моя...
моя,
моя!
набридло це мені...
здається наче темрявою весь розум заливає.
куди ховає темрява? куди мене ховає?
життя так тісно зв'язане з моєю головою:
за мить усе прекрасно, ще мить — знову параноя!
де б ви не були, з ким й коли —
хай буде те, що буде.
лиш не втрачайте голови,
лиш не втрачайте, люди...
