А на вулиці темно і дощить, і дощить, і дощить.
Я не знаю як дійти до раю, то навчіть, ви навчіть, ви мене навчіть.
А на Сході там війна палає, то не мовчіть, я благаю, не мовчіть.
Я там був і вже мене немає, а ви живіть і життя бережіть.
Хто за що там кого вбиває — ніхто не знає, а смерть летить
Від одного до іншого краю, душі всіх збирає і переправляє
В інший світ.
Я не знаю як дійти до раю, бо тут туман і дороги немає,
І я довго тут уже блукаю, бо матінка плаче і не відпускає.
Але треба пробачити й відпустить, ви їй скажіть, ви їй це скажіть.
Бо матінко кохана, ніхто із нас не винний.
Ні ті, хто мене вбили, ні я, що інших вбив,
Бо ми стріляли тільки за те, що так любили,
За нашу Батьківщину, за сім’ї і за дім.
Проблема тільки в тому, що правди ми не знали,
І з кимось воювали, вбивали кожен день.
Але насправді всім хотілося додому,
На каву запросити, послухати пісень.
Ніхто із нас не ворог, але й ніхто не правий,
Ми просто заблукали і слухали чуже,
А треба своє сердце, тоді б не було сварок,
І війн тоді б не було, авжеж.
Але ми розумієм все це, коли вже пізно,
Коли уже нікому не можем россказать,
Тому я просто зараз, вас дуже сильно прошу,
Не треба нічиєї крові проливать.
А на вулиці темно і дощить, і дощить, і дощить.
Я не знаю як дійти до раю — допоможіть.
________________________________________________________________________
Знаю, що є деякі не зовсім літературні слова, та й взагалі, я цей вірш наспіваю, якщо чесно. Ну, ось так.
ID:
661419
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 23.04.2016 00:00:13
© дата внесення змiн: 23.04.2016 00:00:13
автор: Анна Вітерець
Вкажіть причину вашої скарги
|
