Чоловік і жінка сіли на жорстку дієту,
Не їдять ні хліб,ні сало,ні смачні котлети.
А тут наче на біду мама завітала,
Привезла смачних ковбас ,холодцю та сала.
Просить все це скуштувати,а вони їй дружно:-Ні!
Ми порушимо дієту,ну хіба що уві сні.
Та лиш зірка заблищала,бо настав її вже час,
Тут вже жіночка і встала, поспішила до ковбас.
Сіла в темряві тихенько,світла не вмикає,
І ковбаску запашненьку швидко наминає.
Пощастило з чоловіком,він у неї міцно спить,
Його навіть із гармати серед ночі не збудить.
Тільки б мама не проснулась водички попити,
А його я дуже легко зможу обдурити.
Раптом їй здалось,що хтось пройшов крадькувато –
І запахло холодцем й хроном на всю хату.
Потім наче серед дня світло засіяло,
І розгублена матуся на порозі стала.
Чоловік ледь не зомлів,миска з рук упала,
А дружина під халат ковбасу сховала.
Мати дивиться на них,протирає очі:
-Що ви робите удвох тут посеред ночі?
І пробачте,дорогенькі,некоректність ви мою:
-Ви тут зараз справді їли чи то я із Вами сплю?
