Сказав же сп’яну хтось,
та й нацарапав те
«по білім чорним»
на цінному папері
найвищого закону:
що «влади джерело — народ».
І ми сліпці то так собі і уявляєм —
джерельце лиш, лише струмок
і зграйка крапель-нас неначе...
А владний троносидний люд
й веде себе як от візьму лопатку
та те джерельце і засиплю.
І в видуманім світі
тих перевернутих
вверх дном казок
ми майже всі
у теє божевілля
ладні вірить.
Насправді ж —
океаном влади
є народ!
І у такім правдивому масштабі
що важать ті вітрила
багато-векторові, стратегічні?
Ну а тим більш «вічно дирявії»
корита в «чистих» руках
придворних волоцюг?
Й помісних їхніх косооких*
очей та язиків брехливих —
князьків секретно-службних?
Усі ескадри їх всесильні
лиш у брудних калюжах,
де кожен щедро дерибанить рад
все спільне наше своє немов...
У закуліссі — там, де править компромат
приватизованих архівних справ…
Й що варті тії паперові
з приватизованих законів
й розпоряджень кораблі
ми бачили та й світ весь
бачив лишень недавно —
на героїчному майдані,
та площах і майданах
по всій дарованій
нам Господом землі...
Де ті ескадри всіх нахабних,
все-сильних біло-голубих**?
І де отой прохвесор***
пижикових шапок —
передостанній цар,
переостанній троносид?
Невже оте що ледь помітне
джерельце влади змило?
Та ні ж — ще ж
зовсім невеличкой хвилей
народу моря влади віднесло
на тисячі кілометрів —
до федерації-музею
нелюдського минулого й…
історії новітньої земного смітнику.
30.04.2016
______________________________
* «смотрящих» за квотним принципом
** членів та прибічників партії регіонів
часу кримінальної окупації (2010-2014)
*** В. Ф. Янукович, «тричі» «несудимий»
президент України
