Летить життя,мов у якомусь фільмі,
Дитинство, юність,мріяння, гульня...,
Спочатку кадри свіжі і повільні,
А далі - вперемішку, навмання...
Вони бувають сірі й кольорові,
Бувають нерозбірливі й чіткі,
Бувають хворобливі і здорові,
Бувають вайлуваті і меткі...
Коли в жнива життя їх проглядаєш,
Бажаєш щось змінити у кіно.
Та так лиш ти, замріяний, гадаєш,
Бо вже ніяк не зміниться воно...
Не вирізати ті нікчемні миті,
Що нівечать усе твоє життя,
Як і не вклеїть радістю политі,
Нездійснені, забуті почуття.
Тож проглядай цей фільм повнометражний
Таким, як є, яким його створив,
І будь хоч на завершення ти справжнім,
Бо час летить, і вже не має крил...
